шаблоны joomla 1.7

Від чистоти душі – до краси слова

Крижановська Ж.М.,
завідуюча лабораторією українознавства і народознавства ДОІППО

Чи не доводилось Вам, шановний читачу, сором’язливо відводити очі або непомітно відходити в сторону, почувши поряд брутальну лайку ? А якщо Ви наважувались зробити зухвальцям зауваження, то таке чули на свою адресу…

Подібні ситуації спонукають до роздумів: що діється з нами, що коїться в наших душах ? чому для самовираження не завжди знаходяться пристойні слова ? чому шукаються виправдання після словесного вибуху непристойностей ?

Тривалий час спілкуючись із молоддю, переконалася, що милі, привітні дівчатка вживають непристойні вислови майже нарівні з юнаками і не соромляться цього ні у товаристві, ні у транспорті, ні на зупинках, Звичайно, хлопець теж не буде церемонитись із такою дівчиною у своїх висловлюваннях. І тоді ми спостерігаємо словесний поєдинок грубого невігласа і розлюченої фурії. До речі, інколи молодь слушно запитує, де та вікова межа, перейшовши яку можна собі дозволити брутальні слова, адже часом літні, статечні люди намагаються “виховувати” юних образами і лайкою, як іноді спостерігаємо у людних місцях. І тоді стирається умовна межа між мудрістю і досвідом, вихованістю і стриманістю, які плекалися нашими предками протягом століть. Певна система вікових стосунків, усталений мовленнєвий етикет – це те краще, що витворив наш народ і що ми так бездумно руйнуємо. Пригадаймо, скільки ніжних, лагідних слів знаходимо в народних піснях, звернених до коханих: голубонько, зіронько, ластівко, пташечко, рибонько, лебедику, соколику, орлику. Чи часто зустрінемо стільки щирості і образності у сучасній пісні ?

Засмучує убога до непристойності мова героїв багатьох телесеріалів, словесне кривляння під час деяких популярних телешоу. А для численних глядачів такі “крилаті вислови “ стають нормою. Як учитель з багатоторічним стажем можу стверджувати, що близько 90 % старшокласників вживають у розмовах нецензурні слова і не приховують цього. На питання «чому ?» відповідають : “Не можу стримати емоцій”, “Такі слівця вживають майже всі і скрізь”, “Це просто слова-зв’язки, в яких немає образливого натяку”. Але хіба так виправдовуються тільки підлітки ? Не кожен із нас у людних місцях зробить зауваження зухвальцям, які самовпевнено і переможно оглядаються навкруги, не церемонячись у висловлюваннях. А чи помічали ви, як спотворюється вродливе обличчя, коли людину опановує злість, коли на вустах закіпають образливі слова ?

Дехто може заперечити, мовляв, будь-яке слово має право на функціонування у нашій мові і місце у словнику. Зауважу, що бруд на наших руках, обличчі, одязі теж існує, але ми поспішаємо його змити, набути пристойного вигляду. Настільки ж небезпечнішим і огиднішим є бруд у наших душах, свідомості, який людина так необачно і бездумно виплескує на інших, пересипаючи свою мову матами непристойними словами. Коли стаєш випадковим свідком такої “тиради”, здається, що хтось виплюнув тобі у душу згусток страшної отрути. Йдеться не про випадкове поєднання певних звуків, а про негативну енергію, вкладену в них. Недарма з давніх-давен мудреці наголошували, що словом можна поранити і навіть убити людину. Та й досі ми не можемо осягнути і зрозуміти, як багато шкоди завдаємо один одному необачними словами і злостивими думками…

Можна оволодіти найсучаснішою технікою, бути вмістилищем величезної кількості інформації мати супермодний вигляд, але за цим не приховати злиденності душі, невихованості і обмеженості, коли бракує світлих думок і потрібних слів для встановлення гармонії з оточуючим світом. Слово, пропущене через кристал серця, має нести любов і добро.

На думку приходять записи Олени Реріх : «Звучання слів має бути прекрасним, така гармонія породжує і мислення піднесене». Усвідомлення тісного взаємовпливу думки і слова має спонукати нас до постійної та наполегливої роботи над собою, до самоконтролю і самовдосконалення, і тоді світ навколо нас зміниться на краще.